Під час вагітності Сари, сканування показало вроджену  діафрагмальну грижу плода, це означало, що в Ізабель ( так Сара вирішила назвати дівчинку)  будуть проблеми зі здоров’ям.Коли дитина народилась, лікарі діагностували легеневу гіпертензію.

Це ,безумовно, стало викликом для Ізабель та її сім’ї.  Від народження дівчинка постійно потребувала кисневої терапії та прийому серцевих препаратів. Та навіть отримуючи відповідні ліки, все ж почувалась постійно втомленою. “Тиск в  її легенях був таким, ніби щодня вона пробігала марафон», – говорить Сара.  Будь-яка застуда чи грип ставали  небезпечними для життя.

Через хворобу Ізабель ми з чоловіком вирішили, що хтось постійно має бути вдома. щоб опікуватись дочкою, та це водночас  означало, що відтепер один з нас стане безробітним і грошей буде наполовину менше.

Ізабель змалку зацікавилась грою на фортепіано. У віці п’яти років, дівчинка сказала, що хоче рояль. «Ми погодились купити, бо знали. що це їй буде під силу». – каже Сара. Для Ізабель, фортепіано  мало бути засобом для розширення прав і можливостей, адже вона мала б змогу грати так, як і інші  діти, та грошей, щоб купити інструмент, не було. Ізабель старанно збирала усе, що дарували їй  на дні народження і Різдво.  Та , на жаль, цього було замало. Якось тітка Ізабель, знаючи про мрію дівчинки, звернулась до благодійного фонду з проханням про допомогу. І згодом у домі з’явився новий рояль.

«Ми були невимовно вдячні жертводавцям», – каже Сара, – « бо, коли перший раз  Ізабель сіла за фортепіано, я відчула надію. Я подумала: ми можемо пройти через це. І досі думаю так щоранку, коли бачу піаніно.

Дитяче бажання стало чимось більшим, ніж просто бажанням, воно дало дитині з небезпечним захворюванням можливість забути про свій стан здоров’я і почуватись, як нормальна дитина.

Це подарунок на все життя. І приклад  Ізабель, ще раз нагадує всім нам ,що можна жити повним життям, і насолоджуватись кожною миттю, навіть маючи тяжку недугу”,- продовжує Сара.