МИ МУСИМО І НАДАЛІ ПРОДОВЖУВАТИ БОРОТЬБУ ЗА ЖИТТЯ АЛІНИ.
ЗА ТИХ УКРАЇНЦІВ, ЯКІ У РІДНІЙ КРАЇНІ ПРИРЕЧЕНІ І ПОКИНУТІ НА ПРИЗВОЛЯЩЕ.

ЗА ТИХ ХТО ХВОРИЙ. ХТО ОТРИМАВ МОЖЛИВІСТЬ БУТИ ПРОТРАНСПЛАНТОВАНИМ. ЗА ТИХ КОМУ ПОТРІБНА ІМУНОСУПРЕСІЯ. БОРОТЬБУ ЗА ЖИТТЯ КОЖНОЇ ЛЮДИНИ, БО ЩО Є БІЛЬШОЮ ЦІННІСТЮ НІЖ ЛЮДСЬКЕ ЖИТТЯ? Як Ви думаєте Ulana Suprun, Kostyantyn Rudenko, Borys Todurov, Богдан Дубневич, і ті кого це стосується?

Це слова Наталі Гордієнко, матері єдиної дитини в Україні, якій проведено трансплантацію органокомплексу у далекій Індії:

“Я дуже втомилася і розчавлена морально. Спочатку не було ліків, дуже доровартісних ліків. Ми оббивали пороги, стукали в усі двері. Добилися лікування. Потім була діагностика в Австрії. Держава, на жаль, проплатити не змогла. Допоміг Фонд. Знову рік боротьби за трансплантацію. Про цю потребу знав увесь світ. На жаль, з трансплантацією органокомплекса сердце-легені, крім Індії українцям ніхто допомогти не може. Було довге очікування, чекати 6 місяців трансплантації в чужій країні всерівно, що жити на пороховій діжці. Без сну, в постійнійному стресі, на грані нервового зриву. І навіть коли ми пройшли ці “7 кіл ПЕКЛА” та Аліні Індія подарувала Шанс на Життя, наші муки не закінчилися. З’явилася нова Проблема! Аліна поки, що єдина дитина (є ще один дорослий) з трансплантацією органокомплексу сердце-легені. Мені в обличчя заявляють ДИТИНА БУЛА ХОСПІСНО ПАЛІАТИВНОЮ! І ЧИМ ВИ ДУМАЛИ КОЛИ ЗАТІВАЛИ ТРАНСПЛАНТАЦІЮ, НА ЩО НАДІЯЛИСЬ? Я діяла як Мама, думала головою! РЯТУВАЛА ДИТИНІ ЖИТТЯ!

Зверталась до Моз відповіді так і не отримала.

Я закликаю Моз України, лікарів діяти відповідно до своїх повноважень і обов’язків!

Аліні потрібні іммунносупресори, лікар (якого треба навчити як спостерігати пацієнта після трансплантації легень). Можливість робити аналізи, що показані після трансплантації. Я в шоковому стані бігаю від однієї клініки до іншої. Де є реактиви? Де зробити аналіз?

Моя боротьба це боротьба з вітряками!

ПЕРЕСТАНЬТЕ ТУПО ЗНУЩАТИСЯ НАД НАМИ!”.