“Лютий традиційно вважається місяцем Орфанних хворіб. Їх не так вже й багато, але і як виявилося, не мало. Як то дивно вийшло, що навчаючись в мед. Університеті, я ні разу не чула цей термін. Ну може і чула))) але точно не запам’ятала.
Але ось сталося так, що я зіткнувся з цим поняттям. Причому особисто, і відразу в лоб. Легенева гіпертензія розділила моє життя на «до» і «після». Внесла свої корективи. Визначила рамки і позначила межі.
Це зараз я в “темі”. Знаю що таке катетеризація і для чого це треба. Пульсоксіметр- мій постійний супутник. І звичайно ж жменя таблеток. Кожен день. Тричі на день.
А тоді, в кінці листопада 2016 року, в реанімації, на ліжку біля вікна з видом на парк, я лежала і слухала, як мій доктор, задумливо дивлячись у це саме вікно, озвучував цей самий, Орфа, діагноз. І я така слухаю і зовсім не в’їжджаю, що взагалі відбувається? Що за кипиш? І що я тут роблю? Ну подумаєш, втомилася. Ну всі втомлюються. І назва хвороби мене якось не вразила. Гіпертензія. Банальний тиск. Зарано звичайно, але з ким не буває. А тут прям все серйозно, з реанімацією і крапельницями. І очі у лікарів сумні. Точніше сумно на мене дивляться. І кожен вважав своїм обов’язком мені поспівчувати. А я просто не розумію в чому справа. Це дратувало злегка. Але! Гугл в допомогу. І ось я вже шукаю інфу в інтернеті. А він так погано працює в лікарні. Так довго вантажиться. І ось я читаю і повільно. І мені стала зрозуміла грустінка в очах лікарів. Потім вже засумувала і я. І перша думка “Чому я?” І друга “За що?” Потім була і третя і четверта. Думок було багато. Різних. І не зовсім цензурних.
Один день і все. За один день мені поставили діагноз. Все дуже швидко. ЕКГ, УЗД, КТ і оп ля, я стала володаркою ідіопатичної легеневої Гіпертензії. Один день, і настав “після”.
Складно сказати на скільки сильно ЛГ все змінило в моєму житті. Змінило звичайно. Такі вже умови у цій лотереї. Але поруч зі мною люди які мої)) Моя родина. Мої діти і батьки. Моя опора і підтримка, моя кам’яна стіна, мій чоловік.
Напевно я змінилася, але думаю що не дуже. Ну вже як є.
І, я часто стала говорити людям “Бережи себе”. Думаю це необхідно робити. Берегти себе, і тих хто вам дорогий.” 

Зі слів Влади Гудзь, пацієнтки легеневої гіпертензії.