Хочемо подякувати всім небайдужим людям, які спричинилися до організації у Львові акції до Дня Легеневої Гіпертензії, яка відбулась у вівторок 6 травня. Особлива подяка нашим волонтерам, які роздавали фіолетові кульки і флаєра з інформацією про симптоми та небезпеку цього захворювання. Щиро вдячні Львівській Міській Раді, відділу закордонної співпраці та відділу «Прес-служби», і зокрема Якимів Соломії, яка допомогла з організацією флеш-мобу і звичайно, журналістам, які максимально висвітлили дану подію у ЗМІ.

Запланована прес-конференція з відомим лікарем кардіохіргом, доктором медичним наук, професором Любомиром Куликом пройшла досить добре. Лікар ще раз запевнив усіх присутніх, що легенева гіпертензія, хоч рідкісна, але небезпечна хвороба, буває вроджена і набута, і потребує систематичного вирішення на державному рівні. Але хто б взяв на себе відповідальність, вирішення цієї проблеми і як конкретно допомогти хворим у забезпеченні дороговартісного лікування з’ясувати було важко…

Щоб хоч якось прояснити ситуацію, представники нашого фонду «Сестри Даліли» разом з Вікторією (хворою на легеневу гіпертензію) постукали у двері начальника Управління охорони здоров’я ЛМР Володимира Івановича Зуба. Він толерантно вислухав нашу проблему і пообіцяв сприяти нам у її вирішенні.
Наступною соломинкою для пошуку шляхів допомоги хворим стало Головне управління охорони здоров’я Львівської області. Нам відчинив двері виконуючий обов’язків голови охорони здоров’я ОДА Орест Середа. За щасливим випадком у нього на прийомі був Чечотка Богдан Романович – депутат Львівської обласної ради, голова постійної депутатської комісії з питань охорони здоров’я, материнства та соціального захисту, головний лікар Миколаївської комунальної центральної районної лікарні. Без сумніву, ці люди, обіймаючи керівні посади, у межах своєї компетенції можуть безпосередньо вплинути на хід розв’язання проблеми легеневої гіпертензії. Вони дали нам надію, оживити яку можуть лише конкретні справи. Сподіваємось на співпрацю!

Ми віримо, що нас обов’язково почують, бо хто стукає, тому відкривають.