Новини

5 травня у Всесвітній День Легеневої Гіпертензії намагаються подолати інформаційний бар'єр у медіапросторі. Дякуємо за підвищення обізнаності даної хвороби і розкриття її проблематики.
У партнерстві із Державною установою «Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України» компанія «Мікрохім» з 2020 року розпочала акцію із забезпечення усіх пацієнтів, хворих на легеневу артеріальну гіпертензію, необхідним препаратом на безоплатній основі.
Пацієнтів з ЛГ в Україні понад 800, в тому числі діти. Всі вони потребують підтримки. Одним зі способів є поширення інформації про легеневу гіпертензію. Інформаційний бар'єр, напевно, найскладніший. Кожен банер, сіті-лайт чи, навіть, флаєр, кожне відео чи проста розмова, кожен пост в соцмережах на тему ЛГ. Все це допомогає пацієнтам стати видимими.
Чудoвий pанок, cонце cвітить, Лунaє пiсня дo нeбес, Pадіють вcі, – дoрослі й дiти, Xристос вoскрес! Xристос вoскрес!
Маски є тимчасовими для більшості людей, тоді як пацієнти з ЛГ повинні жити так все своє життя.

Їм потрібна допомога

Олена Лісовик
15/08/2014

Доброго дня усім! Мене звати Олена Лісовик. 
Захворіла я після народження другої доньки. Їй було 3 місяці, як я почала втрачати свідомість і задихатись при ходьбі. 
В лікарні сказали, що щось з серцем. Доброго мало, знаючи мою сім’ю, лікар сказала, що на операцію грошей у Вас нема, прогнози не добрі. Приписали пити Рібоксин та заспокійливі. Це було в 2000 році. 
Зі своєю задишкою я навчилась жити, старалась швидко не ходити, різко не підніматись. Якщо забувала, то втрачала свідомість. 
Через 5 років у мене сталась клінічна смерть. Зі «скорої» мене відправили в область, з області в Київ. У Києві в інституті Амосова поставили діагноз: легенева гіпертензія і відправили додому, сказали, що з цим потрібно жити і нічого зробити не можна. 
Я уже точно не пам’ятаю коли, але стан мій почав значно погіршуватись. Важко було дихати вночі, при кожному русі я задихалась. І знов почалось все спочатку… відправили в область, потім в Київ і на цей раз я же просила, тільки не відправляйте додому, скажіть, що зі мною. Мені зробили зондування серця. Виявили 100 відсоткову легеневу гіпертензію. Направили до лікаря Ячника і вже від нього я дізналась, що це за хвороба і які ліки потрібно пити. Після прийому сечогіннихх та Силденвфілу, я ніби на світ народилась. 
Майже в один час у мої доньки теж почав погіршуватись стан. Вона на інсуліні з першого класу. Але потім нам сказали придбати інсулінову помпу, а на її обслуговування потрібно 2000 грн., а тут ще я з такими дорогими ліками…
І ось так, кожен місяць ми стоїмо перед вибором, кому купувати ліки - донці чи мені. 
Чоловік поїхати далеко на роботу не міг, бо потрібно по було й по хазяйству поратись і мені допомагати. А тут його ще мобілізували. 
І зовсім ми залишились без годувальника і без коштів на існування.