Новини

Чи може пацієнт з легеневою гіпертензією побороти COVID-19?
Психотренінги проходитимуть у співпраці з Дитячим Центром Здоров'я ім. Анни Мазуренко
Висловлюємо щиру подяку небайдужим,креативним волонтерам, що долучились до фотосесії у підтримку пацієнтів з Легеневою гіпертензією та допомогли висвітлити проблематику даного рідкісного захворювання.
Пацієнти ЛАГ Львівщини продовжать отримувати життєво необхідне лікування, що було призупинено з червня 2020
Фантастичні емоції радості, щастя, коли реалізуються мрії діток із рідкісними захворюваннями. Мрія хлопця Нестора реалізована і він вчиться рухатися без навантаження, що викликає задишку.

Новини

Поділитись в соціальних мережах:

«Як я поборола COVID-19», - Мирослава Дзюбінська, пацієнтка із легеневою гіпертензією
08/09/2020

Чи може пацієнт з легеневою гіпертензією побороти COVID-19?

Як тільки почалась ця страшна пандемія, я собі в думках навіть шансу не давала на життя. Вважала що з своєю хворобою я не зможу подолати цей вірус.

Завжди відчувала, що мене це не омине, всього лише питання часу...

Від цих гнобливих думок в мене появилась велика тривога, яка переростала у паніку, що я навіть не могла спати ночами.

Але я все таки оволоділа своїми думками, вирішила для себе, чим більше я боюсь ворога, тим слабкіша я перед ним, тому віддала все в Божі Руки.

Минув час...літо...люди трохи розслабились. Почали їздити на відпочинки та і я теж не виняток.

І ось він, COVID-19, те чого я найбільше боялась, підступно і неочікувано прийшов до мене.

Все почалось з банальної нежеті. Трішки відчувала ломоту в тілі та дискомфорт у горлі. Через два дні втратила запах і смак та піднялась висока температура. Я звісно зателефонувала свому сімейному лікарю і вже в той самий день пішла на прийом в лікарню. Там мені зробили рентген і він показав, що я маю пневмонію. Лікар почала настоювати на госпіталізації та я боялась їхати до шпиталю, де лежать люди з коронавірусом, не знаючи чи є він в мене.

Тоді мені зробили ІФА-тест, відпустили додому і сказали чекати на результат. В той же день мені задзвонила моя сімейна лікар і озвучила вирок, тест був позитивний. Але неочікувано для себе я сприйняла цю звістку якось досить спокійно. Вирішила, що немає сенсу панікувати, треба тримати себе в руках і настроїтись на боротьбу з недугою.

11 серпня мене забрала швидка в Сокальську районну лікарню, де мені при госпіталізації зробили ПЛР-тест, який за декілька днів показав теж позитивний результат.

В палаті я весь час знаходилась під киснем, бо мені дуже опускалась сатурація. Була дуже обезсилена, коли підіймалась відчувала головокружіння і втому.

Мені капали антибіотики, приймала уколи в живіт для розрідження крові та ще багато різних препаратів.

Я ж чемно лежала, приймала все що мені роблять і дякувала Богу, що дає сили боротись.

Через декілька днів в мене появився апетит, з'явився запах і смак та я з насолодою смакувала лікарняну їжу. Це був добрий знак.

Але ще був один не менш важливий процес в лікуванні, це відповідальність і відношення медперсоналу, підтримка чоловіка, рідних та друзів. Все це надзвичайно давало сили і бажання боротись. Я весь час була позитивно настроєна, що скоро одужаю.

Мені знову зробили повторно ПЛР-тест і вже 17 серпня оголосили результат – негативний. Це була перемога!

Все відбулось наче сон. 18 серпня я була вже вдома в обіймах чоловіка.

Та не все так просто... COVID-19 залишив ще після себе наслідки. Я ще досі швидко втомлююсь. Був період, що мене боліло все тіло, м'язи і кістки. Деколи трішки покашлюю, але в цілому з кожним днем почуваюсь краще.

Я дякую Богу, дуже добрим і лагідним медикам, люблячим рідним і друзям, за те що давали мені сили!

З свого досвіду можу лише порадити не зволікати з лікуванням. Якщо появились якісь симптоми, відразу звертатись до свого сімейного лікаря. Настоювати, щоб вам терміново зробили тест та в жодному разі не підпускати до себе страх і паніку.

А всім решта раджу підтримувати своїх близьких які захворіли. Ваша підтримка для них дуже цінна і важлива в процесі лікування!